Право розпорядження у юридичному розумінні дає людині можливість управляти своїми правами та майном, визначати їх використання та здійснювати угоди. Це одне з основних прав, що належить кожній людині.
Право розпорядження дозволяє власнику майна керувати ним, здавати у найм, продавати чи користуватися ним на власний розсуд. Це включає можливість укладати договори, управляти фінансовими активами і володіти майном повною мірою.
У широкому значенні право розпорядження можна як свободу вибору кожному за людини. Воно є невід'ємною частиною цивільних права і свободи, які гарантуються законодавством та міжнародними нормами права.
| Право | Позначення |
|---|---|
| Право розпорядження | Це право суб'єкта права на встановлення режиму користування об'єктами права та їх вчинення юридично значимих дій |
| Право власності | Це абсолютне право на володіння, користування та розпорядження об'єктом права в межах, встановлених законом |
| Право користування | Це право суб'єкта права на користування об'єктами права, тобто використання їх відповідно до призначення без порушення прав власника |
Право розпорядження. Право розпорядження розуміється як право визначати юридичну долю речі (продати, подарувати, передати в оренду). Право розпорядження реалізується лише власником чи іншими особами, але лише за прямою вказівкою.
Володіння пов'язане з фізичним володінням річчю.Під володінням розуміється навіть доступ до місця, де річ перебуває. Користування пов'язане з можливістю отримувати вигоди з неї. Розпорядження означає можливість вирішувати юридичну долю речі (можливість продати, подарувати, віддати у найм, знищити тощо.
Право розпорядження – це право визначати юридичну долю речі, включаючи можливість її відчуження, передачу іншому власнику чи знищення. Розпорядження — це дуже значна частина права, без якої право власності практично не має сенсу.