Протиставлення – це термін, що використовується в лінгвістиці для опису явища, у якому вираз однієї думки чи поняття відбувається шляхом встановлення розмаїття чи відмінності з іншим виразом. Протиставлення є одним із найважливіших засобів вираження сенсу та протиріччя, а також уточнення та розкриття ідей у тексті.
Протиставлення може використовуватися для підкреслення різниці між двома поняттями, їх протилежних якостей або цілей. Воно дозволяє автору донести свої думки до читача, створити контрастний ефект та підвищити емоційну подачу тексту. Протиставлення може бути виражене на різних мовних рівнях, включаючи синтаксис, лексику та структуру речень.
Протиставлення відіграє у комунікації, оскільки допомагає уточнити зміст і зв'язок між різними елементами тексту. Воно може бути використане як в усному, так і в письмовому виразі, у різноманітних жанрах та стилях. Правильне використання протиставлення в тексті допомагає поліпшити його ясність, ефективність і виразність, що, у свою чергу, сприяє більш повному і точному розумінню інформації, що передається.
| Слово | Протилежне слово | Значення |
|---|---|---|
| Добро | Зло | Позитивна, добра, морально правильна дія або стан |
| Кохання | Ненависть | Сильне почуття глибокої прихильності та залучення до іншої людини |
| Світло | Темрява | Енергія чи джерело світла, відсутність світла чи яскравість |
| Істина | Брехня | Факт чи заява, що відповідає дійсності |
| Щоправда | Брехня | Справне, справжнє, підтверджене фактами твердження чи заява |
Дихотомія (грец. διχοτομία: δῐχῆ, «надвоє» + τομή, «поділ») – роздвоєність, послідовний поділ на дві частини, пов'язані всередині, ніж між собою. Спосіб логічного поділу класу на підкласи, який полягає в тому, що поняття, що ділиться, повністю ділиться на два взаємовиключних поняття.
Дихотомічне чи чорно-біле мислення у психології вважається одним із когнітивних спотворень, що ведуть до хронічного стресу. Простою мовою, це коли людина сприймає ситуацію або "надто погано" або "надто добре" без припущення "щось між" або ж сприймає все з крайності в крайність.
ДИХОТОМІЯ [διχότομος (δіхотомос) – розділений на дві частини] – у біології вільчасте розгалуження всієї особини або будь-якого елемента організму (ребра раковини, жилок листа) на дві частини без продовження головної осі.
Добро та зло — у філософії, етиці та релігії дихотомія нормативно-оцінних категорій, що означають в узагальненій формі, з одного боку, належне і морально-позитивне, а з протилежного – морально-негативне та засуджуване. Христос і диявол – класичні символи дихотомії добра та зла. (Спокуса Христа.