Меренга – це музичний і танцювальний стиль, що спочатку виник на Карибських островах, і особливо популярний на Гаїті та в Домініканській Республіці. Цей пишний і ритмічний жанр поєднує у собі елементи традиційної африканської музики та європейського впливу. Меренга часто виконується оркестром або групою музикантів із використанням гітари, акордеону, басу, барабанів та інших інструментів.
Слово "меренгу" має кілька можливих походження. Одне пов'язані з африканським мовою мандинго, де " меренга " означає " танець " . Ще одне передбачає, що це слово походить від іспанського дієслова "меренгати", що означає "плутатися" або "добре збовтуватися". Також існує теорія, що слово "меренга" є скороченням фрази "meringue music", яка описує легкий і невимушений рух танцю.
З моменту свого виникнення меренга стала популярною не тільки на Карибах, але і в багатьох інших країнах. Характерною рисою меренги є її енергійний та життєстверджуючий характер, який піднімає настрій та надає позитивних емоцій. У своєму розвитку меренга пережила безліч змін і варіацій, відбиваючи різний стиль і культуру. Сьогодні меренг вважається одним із символів карибської музики та танцю, і її ритмічні мелодії незмінно викликають бажання рухатися і веселитися.
| Слово | Визначення |
|---|---|
| Меренга | Танець, музичний та художній жанр карибського походження, особливо поширений на Гаїті та в Домініканській Республіці. |
| Меренга | Солодка страва, приготована зі збитих білків та цукру. |
Реал – це не назва клубу, а приставка, що означає "королівський". У Прикладі таких королівських клубів буде цілих вісім: Еспаньйол, Мальорка, Расінг, Бетіс, Гіхон, Сосьєдад, Сарагоса, Мадрид – всі вони Реали. Збережена копія
29 червня 1920 року король Іспанії Альфонс XIII присвоїв клубу титул Королівський, що іспанською звучить як Real. Звідси сучасна назва клубу – Real Madrid. З моменту заснування клуб став претендувати на лідерство в іспанському футболі: вже в 1903 він вийшов у фінал Кубка країни, де поступився «Атлетику» з Більбао.
«Реал Мадрид» — «merengues» Цей англійський джентльмен поважав порядок, пунктуальність та стиль, який відрізняв би його команду від інших. Тому гравці «Реала» на початку XX століття грали з англійськими кепочками «кепі» на головах.