Сірчана кислота є однією з найбільш поширених та широко використовуваних хімічних сполук. Вона знаходить застосування у різних галузях промисловості, медицині та наукових дослідженнях. Однак, робота із сірчаною кислотою вимагає особливої обережності та уваги, оскільки вона є сильною кислотною речовиною, здатною викликати серйозні опіки та пошкодження.
Для безпечної роботи із сірчаною кислотою необхідно зробити її фільтрацію, щоб видалити можливі домішки та забруднення. Існує кілька способів профільтрувати сірчану кислоту, кожен з яких має свої особливості та переваги.
Один із найпоширеніших методів фільтрації сірчаної кислоти – використання фільтрів зі скла або кераміки. Ці матеріали мають високу хімічну стійкість і не вступають у взаємодію із сірчаною кислотою. Фільтри зі скла або кераміки мають дрібні пори, які дозволяють затримувати частинки і домішки, тим самим очищаючи кислоту.
| Метод фільтрації | Опис |
|---|---|
| Використання неорганічних осадових засобів | Сірчану кислоту можна профільтрувати, додавши до неї неорганічні осади, такі як гідроксид натрію або гідроксид кальцію. Вони реагують із сірчаною кислотою, утворюючи осад, який можна відфільтрувати. |
| Використання органічних розчинників | Сірчану кислоту можна профільтрувати, додавши органічні розчинники, такі як етиловий ефір або ацетон. Вони здатні розчинити сірчану кислоту, а потім можна відокремити розчинник від кислоти, наприклад, шляхом дистиляції. |
| Використання фільтрів | Сірчану кислоту можна профільтрувати, пропустивши через спеціальні фільтри, які затримують кислотні молекули, дозволяючи проходити тільки чистої рідини. Фільтри можуть бути виготовлені з різних матеріалів, таких як скловолокно чи целюлоза. |
| Використання іонних смол | Сірчану кислоту можна профільтрувати, пропустивши її через іонні смоли, які здатні утримувати іони сірчаної кислоти та пропускати тільки чисту рідину. Іонні смоли можуть бути різних типів і зазвичай використовуються у спеціалізованих апаратах для фільтрації кислот. |
Спосіб здійснюють наступним чином. Відпрацьовану сірчану кислоту охолоджують у кристалізаторі до температури +5÷-15°С, викликаючи цим утворення кристалів залізного купоросу. З отриманої в результаті кристалізації суспензії видаляють кристали залізного купоросу, які виводять із циклу.
Сірчану кислоту визначимо по сульфат-іону. Якісна реакція на сульфат-іон – реакція з хлоридом барію. У другій пробірці випадає осад сульфату барію, отже, у колбі номер два – сірчана кислота. Соляну кислоту можна визначити за іоном хлору якісною реакцією з нітратом срібла.
Процес виробництва сірчаної кислоти при використанні сірки можна поділити на три етапи. Перший полягає у виробництві діоксиду сірки. Потім діоксид сірки окислюють для одержання триоксиду сірки. Останній етап полягає в перетворенні оксиду сірки (VI) на сірчану кислоту.