Плазмоліз – це процес, що відбувається у клітинах рослин, і який можна викликати шляхом зміни довкілля. Одним із прикладів рослин, де можна спостерігати плазмоліз, є цибуля. Клітини епідермісу цибулі містять у собі вологу, яка оточена клітинною стінкою. За певних умов, таких як додавання розчину з високою концентрацією солі, клітинна стінка не може втримати вологу, що призводить до їх плазмолізу.
Для виклику плазмолізу у клітинах епідермісу цибулі необхідно підготувати спеціальний розчин із високою концентрацією солі. Цей розчин можна приготувати шляхом розчинення солі у воді. Після підготовки розчину, цибулини, що містять епідермісні шари, можна помістити в нього на певний час.
У процесі занурення цибулини в розчин вода починає виходити з клітин епідермісу цибулі під впливом осмотичного тиску, створюваного сіллю. Як тільки вода залишає клітини, вони починають згортатися та стискатися, що призводить до плазмолізу. При цьому клітинна стінка залишається незмінною, тому видимі зміни відбуваються саме у клітині.
Важливо пам'ятати, що викликати плазмоліз у клітинах епідермісу цибулі можна лише за певних умов та контрольованих експериментальних умов. Дуже висока концентрація солі може пошкодити клітини цибулі, тому необхідно бути обережними і експериментувати в контрольованому середовищі.
| Метод | Опис |
|---|---|
| Осмотичний метод | Клітини епідермісу цибулі поміщаються у розчин із підвищеною осмотичною концентрацією. При цьому з клітин виводиться вода, що призводить до усадки цитоплазми та викликає плазмоліз. |
| Використання гіпертонічних розчинів | Клітини епідермісу цибулі поміщаються в розчин із підвищеною концентрацією солей або інших речовин, що призводить до виходу води з клітин та спричиняє плазмоліз. |
| Механічна депривація води | Клітини епідермісу цибулі вмочуються в гліцерин або інші сильні розчини, які механічно витягують воду з клітин, викликаючи плазмоліз. |
У рослинній клітці є частини (органоїди), яких немає у клітинах тварин. Це клітинна стінка, пластиди та вакуоль. Клітинна стінка захищає клітину та надає їй певної форми. До складу клітинної стінки входить целюлоза, що надає міцності.
Клітини рослин зазвичай мікроскопічних розмірів: від 10 до 100 мкм. У рослинній клітині виділяють протопласт (вміст живої клітини) та його похідні. До складу протопласту входять цитоплазма, ядро та інші органоїди: ендоплазматична мережа, апарат Гольджі, лізосоми, сферосоми, мітохондрії, пластиди, рибосоми.
За формою розрізняють два основні типи клітин: паренхімні та прозенхімні. Збережена копія