2050 року світ охопила глобальна катастрофа – Всесвітній Потоп. Внаслідок безперервних дощів великі території затопило та зруйнувало цивілізацію. Планета перетворилася на спустошений океан, що поглинає все живе.
Тим не менш, деякі люди змогли вижити та адаптуватися до нових умов проживання. Їхнє виживання стало ознакою незвичайної сили та витримки. Ті, хто зумів подолати всі труднощі та зберегти людський рід, були змушені змінити звичний спосіб життя та побудувати нові хатини та плавучі поселення. Вони стали справжніми борцями за виживання, навчаючись полюванню та рибальству, а також навчилися використовувати нові технології для оздоблення та зміцнення своїх житлових споруд.
Також серед тих, що вижили, як і раніше, вирувала інтелектуальна діяльність. Вони створили спільні дивовижні відкриття та винаходи, які допомогли їм адаптуватися до нових умов життя. Однією з таких знахідок стала надпотужна космічна станція, здатна обробляти воду і створювати енергію, що уможливило виживання та розвиток залишків людства.
| Ім'я | Вижив? |
|---|---|
| Ной | Так |
| Шим | Так |
| Хам | Так |
Ймовірно, після Всесвітнього потопу вижив не тільки Старозавітний Ной. Вцілілі представники шумерського народу заснували місто Вавилон, в якому відродилися велич та розбещеність цивілізації, винищеної Богом чи стихією.
Повінь тривала 40 днів і ночей, після чого води підняли ковчег, і він поплив (Бут. 7:17,18). Вода стояла так високо, що плаваючий на її поверхні ковчег був вище гірських піків. Усе живе землі загинуло у водах потопу, залишився лише Ной та його супутники.
Вийшовши з ковчега, Ной приніс жертви, і Бог обіцяв відновити порядок речей і більше ніколи не знищувати людський рід через потоп. Як знак цієї обіцянки в небесах засяяла веселка – заповіт Бога з людьми (Бут. 9:12-14). Бог благословив Ноя, його нащадків та все, що на землі.
До кінця потопу гірські хребти почали підніматися над водою, і стік став канальнішим.. Все це протікало через гірські черги, гребені та плато, вирізуючи ущелини з одного боку бар'єру до іншого. Ця характерна риса називається «річкові ворота», якими зараз протікає річка чи струмок.