Аускультація легень є важливою частиною фізикального обстеження пацієнтів. Цей метод дозволяє лікарю оцінити стан дихальної системи та виявити можливі патології. Однак, щоб правильно інтерпретувати звуки, які він чує під час аускультації, лікарю необхідно знати, як дихати при цьому процесі.
Дихання при аускультації легень має бути повільним та рівним. Лікар повинен дихати приблизно до пацієнта, щоб його дихання не заважало чути звуки всередині грудної клітки. Також важливо дихати лише носом, щоб не вдихати зайве повітря та не створювати додаткового шуму.
При аускультації легенів лікареві необхідно зосередитися на звуках, які він чує. Він повинен звернути увагу на їхню гучність, висоту та тривалість. Гучні та високі звуки можуть свідчити про наявність патології, тоді як тихі та низькі звуки можуть бути нормою. При цьому дихання лікаря має бути таким, щоб його звуки не перекривали звуки, які він чує при аускультації.
| Вид дихання | Опис |
|---|---|
| Нормальне дихання | Рівномірне, без шумів та напруги |
| Часте дихання | Часті та глибокі вдихи та видихи |
| Дрібне дихання | Поверхневе та неглибоке дихання |
| Дифузне дихання | Розподілене рівномірно по всьому легеневому полю |
| Ослаблене дихання | Слабке та тихе дихання |
| Посилене дихання | Гучне та насильницьке дихання |
| Везикулярне дихання | Схоже на шум вітру у лісі |
| Бронхіальне дихання | Схоже на шум, що нагадує поїзд, що проїжджає. |
| Жорстке дихання | Дуже гучне та жорстке дихання |
Діагностичні ознаки везикулярного дихання (мал.1) співвідношення тривалості вдиху та видиху 3:1 або 3:0; 2) між вдихом та видихом немає паузи; 3) вислуховується однаково над симетричними ділянками грудної клітки; 4) вислуховується над здоровою легеневою тканиною.
При аускультації легень спочатку оцінюють основні дихальні шуми. При цьому хворий має дихати глибоко та рівномірно, через ніс, не дуже форсовано. Лише після цього на тлі глибокого дихання через рот визначають наявність додаткових шумів – хрипів, крепітації, шуму тертя плеври.
Аускультацію легень проводять за наступною схемою: спочатку зверху вниз вислуховується передня частина грудної клітки, потім бічна (від пахвових ямок до низу), далі – задня (над лопатками, під лопатками, і між ними, симетрично, з кожного боку).
У нормі над легенями вислуховується везикулярне дихання. Бронхіальне дихання звучить голосніше, вище за тональністю і різкіше; в нормі воно може вислуховуватись над трахеєю, а також над ущільненими ділянками легень, наприклад, при пневмонії