Шариф – це термін, що має глибоке та різноманітне значення в ісламі. Він є почесним титулом, який застосовується до певної групи людей мусульманському світі. Шарифи визнаються представниками благородної спадковості і мають певні привілеї та обов'язки.
Оригінальне слово шариф означало потомство Пророка Мухаммеда, його дітей та онуків. У сучасному ісламському контексті шарифами також можуть називатися нащадки інших пророків або мусульманських вчених. Вони вважаються святими людьми, які мають особливе місце у ієрархії мусульманського суспільства.
Статус шарифу може бути успадковано від одного з предків або присвоєно почесній людині урядовою владою. Вони відіграють важливу роль у своїй громаді, представляючи своїх підданих перед світовими лідерами та керуючи релігійними та культурними церемоніями.
| Скорочення | Значення |
|---|---|
| Ш | Шариф |
| Ш. | Шаріфів |
| Ш.-ниця | Шарифниць(а) |
| Ш.-чик | Шарифчик(а) |
| Ш.-ка | Шарифка(и) |
Шариф (араб. شريف, шериф) – почесний титул мусульман, що передається у спадок.
Шериф, шариф (араб. شريف — «знатний», «шляхетний», «чесний»; мн. ч. араб.
Хадіс — вислів (кауль), схвалення (такрір), образ (васфі) чи дію (філь) пророка Мухаммеда, сума яких утворює сунну, яка є авторитетною всім мусульман і що становить одну з основ шаріату. Хадіси передавалися за допомогою сподвижників пророка.