Найважливішим оборонним елементом замку була зовнішня стіна — висока, товста, часом на похилому цоколі. Оброблене каміння або цегла складали її зовнішню поверхню. Усередині вона складалася з бутового каменю та гашеного вапна. Стіни ставилися на глибокий фундамент, під який дуже складно було зробити підкоп.
У замку зберігалися запаси продовольства, обов'язково були колодязь, кузня, стайні. У небезпечний час там ховалися мешканці навколишніх сіл зі своїм майном та худобою. У вежах часто знаходять підземні в'язниці з тортурами, коридори з пастками та таємні кімнати.
У замках, що зводилися на рівнинах, архітектурні принципи були приблизно такими ж: усередині кільця стін будували високу вежу, що називалася донжоном. Вона була чотирикутною чи круглою, мала кілька поверхів; всередині кам'яні стіни обтесувалися, щоб зробити їх більш менш гладкими.